Піца

Класична італійська піца: мінімум інгредієнтів, максимум смаку

Класика – це завжди гарна ідея, особливо коли хочеться справжнього смаку Італії. Я готую тонке тісто на дріжджах: вода, борошно, сіль, цукор, трішки оливкової олії та сухі дріжджі. Замішую його щонайменше 10 хвилин, залишаю в теплому місці підходити – іноді навіть на кілька годин, щоб тісто стало еластичним, легким і з характерними бульбашками. Для соусу беру стиглі томати або консервовані у власному соку, перетираю через сито, додаю часник, сіль, трохи цукру, орегано, базилік і проварюю до густоти. Найчастіше використовую начинки: моцарела, базилік, кілька крапель оливкової олії – і нічого зайвого. Інший улюблений варіант – піца з прошутто і руколою або з чорними оливками й каперсами. Важливо – розігріти духовку максимально сильно й, якщо є, пекти на камені або перевернутому деку. Тоді основа буде хрумкою, а краї – легкими й повітряними. Я подаю таку піцу одразу після випікання, нарізаю тонкими шматочками й насолоджуюсь кожним укусом.

Домашня піца з м’ясом: ситно, ароматно, по-сімейному

Коли мої рідні просять щось дійсно ситне й ароматне, я одразу згадую про м’ясну піцу. Це може бути класична піца з салямі або варіанти з фаршем, запеченою куркою чи шинкою. Найчастіше я готую тісто на кефірі або сметані – воно м’яке, еластичне, готується швидко й не потребує тривалого вистоювання. Для соусу використовую томатну основу з додаванням гірчиці, орегано, трохи цукру й оливкової олії – вона ідеально поєднується з м’ясними інгредієнтами. На основу викладаю обсмажений фарш із цибулею, шматочки вареної курки або ковбасу, іноді додаю гриби, маслини або мариновану цибулю. Зверху – тертий твердий сир або суміш моцарели й гауди. Така піца печеться при температурі 220 градусів до золотистої скоринки – зазвичай 15-20 хвилин. Я люблю, коли краї трохи підрум’янені, а сир пузириться зверху. М’ясна піца – це завжди безпрограшний варіант для великої родини або зустрічі з друзями. Її зручно розрізати на шматки, загортати у фольгу й брати з собою на пікнік або в дорогу. Вона смачна й гарячою, і охолодженою, особливо з томатним соком або легким овочевим салатом.

Овочева піца: кольорово, легко, корисно

Піца без м’яса може бути не менш смачною, і я довела це не раз, коли готувала овочеві варіанти. Я використовую ті ж основи – дріжджове, на кефірі або навіть лаваш, коли часу обмаль. Найголовніше – правильно підготувати овочі. Я беру солодкий перець, кабачки, помідори, червону цибулю, гриби, кукурудзу або броколі. Деякі овочі трохи обсмажую перед запіканням, інші викладаю сирими, але завжди з урахуванням того, щоб вони не дали зайву вологу. На соус – томатний або вершковий, залежно від смаку. Іноді додаю песто або гірчицю. Обов’язковий інгредієнт – сир. Я люблю поєднувати моцарелу з козячим сиром або рікотою. Для яскравості кладу зелень – шпинат, руколу або петрушку. Усе це запікається до хрусткої скоринки й тягучого сиру. Така піца виглядає яскраво, пахне апетитно й дарує приємне відчуття легкості після трапези. Це чудовий варіант для літнього обіду, вечері або навіть святкового столу. Вегетаріанці завжди залишаються задоволеними, а ті, хто звик до м’ясного, часто й не помічають його відсутності – настільки багатий та збалансований смак.

Піца для дітей: весело, зручно, смачно

Для малюків я готую окремі порційні піци – вони зручні в подачі й дуже подобаються дітям. Найчастіше використовую просте тісто на кефірі або йогурті – воно м’яке, швидко випікається й має приємний нейтральний смак. Начинки – лише найулюбленіші: шинка, варене куряче філе, кукурудза, солодкий перець, помідори, іноді – ананаси або оливки. Сир – м’який, без вираженого запаху. Дітям подобається, коли піца виглядає цікаво: я формую смішні обличчя, квіточки або серця. Інколи роблю піцу у вигляді рулетиків або міні-завитків – так зручніше їсти маленькими ручками. Соус – м’який томатний, без гострих спецій, або вершковий із сиром. Деякі інгредієнти я змішую в блендері, щоб малюк не відбирав «незрозумілі» шматочки. Дитяча піца – це не тільки смачно, а й весело. Часто ми готуємо її разом: діти розкатують тісто, викладають начинки – це розвиває й додає інтересу до їжі. Я завжди впевнена в якості продуктів, і знаю, що така домашня піца набагато краща за будь-який фастфуд. Вона підійде і для пікніків, і для шкільного перекусу.

Поради з приготування тіста, випікання та зберігання

Ідеальна піца починається з правильного тіста. Я пробувала десятки рецептів і зрозуміла кілька важливих речей. Якщо я маю час – готую класичне дріжджове тісто з довгим вистоюванням у холодильнику: щонайменше 8-12 годин. Воно набирає глибокого смаку й ідеально тягнеться при розкатуванні. Якщо часу менше – використовую тісто на кефірі, соді або розпушувачі. Воно м’якше, пухкіше, швидше готується. Обов’язково даю тісту хоча б 20-30 хвилин «відпочити» перед формуванням. Розкачую не надто тонко, щоби залишилась приємна структура. Перед випіканням завжди проколюю центр виделкою, щоби тісто не здувалось. Якщо готую піцу з великою кількістю соку (наприклад, з помідорами або ананасами), попередньо підсушую інгредієнти або використовую сир зі щільною структурою. Для випікання найкраще підходить розігрітий камінь або деко, перевернуте догори дном. Піца печеться при максимально високій температурі – 220-250 градусів. Якщо щось залишається – я зберігаю піцу в герметичному контейнері в холодильнику, а для розігрівання використовую сковорідку з кришкою – так скоринка знову стає хрумкою, а начинка – теплою й соковитою.